Чомусь так темно на душі,
Неначе я в імлу поринув.
Похмурі хмари навкруги,
Все сунуть, й сунуть без зупину.
Собі ти кажеш - виринай!
На дні ховатися не варто!
Але назовні, як на жаль,
Брудніше ніж на дні, мій брате.
Ти не зламався і не втік,
Вдивляючись у темну воду.
Колись свободу вільних рік,
Стискають в стінах із бетону.
Собі ти кажеш - виринай!
Шукай свій берег, сад квітучий.
Та важко віднайти свій рай,
Коли навколо дріт колючий.
Відредаговано: 19.11.2025