Розділ 73

                                                            Її ім'я
Цікаво, чи згадуєш ти про мене,
коли називаєш її ім'я?

Чи, можливо, вже забув захмарні мрії,
покотилася зоря?

І нам обом колись місяць
ясно так світив.

А зараз — він полинув в край
закоханих світів.

А коли торкаєшся її, іншої руки?

Чи згадуєш ті мої нічні доторки?

Хай пройшли роки,
пройшов наш час.

Та не забуду я з
тобою наш багаж.

                                                         Творчість
Почуття близькі, далекі, ніжні чи жорстокі —
описує команда "творчість".

Сум, надія — радість, злість.

Чарівними колами заходять ноти —
хай їх Бог благословить.

Приємним ароматом слова заходять —
що крутіше може вабить?

Спосіб виразити все, що в серці маєш —
може, комусь відгукнуться обпечені слова.

Як на мене, це найкраще, що створило людство —
хай як є, але вона несе добро.

                                                  Зорі, сонце й небо
І світ навколо, й зорі — сходяться в
думках своїх поволі.

"Невже людина настільки неспроможна?" —
говорила зірка поруч з сонцем.

"Вони бояться і ненавидять, що роблять, —
відповідало гарячим повітрям сонце. —

Ті почуття, що проживають,
вони думають це неважливо".

"Чи зрозуміють вони колись, що життя
їм дано саме для цього:
говорити маячню, плакати усіма сльозами
і радіти всіма органами своїми. Чи це можливо?"

Усмішка у сонця впала вниз: не знало воно відповіді —
задумало сюрприз.

Та раптом небо втрутилось в розмову.

"Можливо, але в більшості думка
промайне, коли вже буде пізно".

Зірка з сонцем лагідно кивнули,
приховавши втому.

А людина йшла собі по справах,
далі забуваючи про почуття.