Апатія чи розкіш?
В житті земному є речі складні:
коли хочеться сказати «ні».
Перестати страждати, розпач алкоголем заливати.
Відмовитися від людини, яку ти кохаєш,
а вона з тобою грубо грає.
Сказати «ні» навіть красивому, здоровому життю,
бо це все
колись та й заберуть.
Хвиля апатії пробирає мене в ці моменти.
А в голові грає акорд, і лунають аплодисменти:
«Цей металевий присмак — всього лише період.
Ти вийдеш з нього, і додасться досвід
у твій фонд».
На першому місці
Палкий досвід кохання змусив мене оглядатися.
Оглядатися навкруги й помічати ред флаги.
Чоловіча стать (звісно, не вся)
тепер у чорному списку.
Добре, що я не дала
йому свою розписку.
Може, колись чудо буде, та не зараз,
бо в моїй голові немає місця бруду.
На першому місці — я й омріяна кар'єра.
На другому — друзі й родина.
Аж на останньому ряду — чоловік і вже власна сім'я.
Тому такі от справи, хоча, можливо, я погарячкувала...
Відредаговано: 29.06.2026