Розділ 64

                                                        Птахи
Весняним днем, цвірінчуть птахи — 
великі і малі.
Їхній дзвінкий спів 
чують тутешні всі.
Як вслухатися в їх мелодію, то можна почути 
пісню цю, єдину.
Вона гармонійно 
кладеться на піаніно.
А для когось вона стає дратуючою, такою, що хочеться застрелити 
їх або собі вуха.
Кожен для себе може знайти щось своє і вірне, 
адже мелодія, як медовуха, — подобається чи ні.
                                                        Гарячка 
Сон, я бачу давній сон,
де ми були такі щасливі вдвох.
Де сонце сяяло в рази дорожче,
і додому дорога була коротшою.
Ми співали ті пісні кохання,
що до нас іще ніхто не знав.
Говорили без суті, 
після кожного безглуздого слова ти цілував.
Я відчувала такий порив щастя й любові,
якого ще ні до кого не почувала, навіть у Львові.
Ти дарував те,
від чого дитина всередині мене зомлівала від радості.
На жаль, прокинувшись,
я не побачила твоєї кисті.
                                                     Ти не робот
Відчувай момент аж так, щоб він прорізався у шкіру.
Щоб кожен подих звучав по-справжньому щиро.
Так, аби кохання визрівало на плодах,
і сльози солоним дощем йшли по твоїх слідах.
І горе, і розпач хай вживуться у тобі —
бо ти не робот!
Ти — створіння з Рук Божих, не бот!
От чому іноді у світі важко,
коли люди носять не свою маску.
Коли покривають погане добрими справами.
Та, на жаль, деякі дії змінити в минулому
не можна ані добротою, ані словом.
Сарафанне радіо дзижчатиме сильніше,
якщо його підганяти, —
і воно нам треба, щоб розважатись.