Розділ 60

                                                       Надприродне 
Демонська кров тече в жилах
невинної дитини.
Він виросте і стане винним.
Він відкриє останню печатку,
вбивши Ліліт.
Випустить "Головного" — наймогутнішого диявола,
що був закритий багато літ.
Брат його, мов ангел, буде намагатися
врятувати "дівчинку".
Та їх обох негарна доля спіткає —
не зупинять усього Апокаліпсису.
                                                       Втілення
Ми — безкінечна душа, що заточена в тілі.
В тому тілі, що зсохає без діла.
І якщо ми просто невидимий дух,
то навіщо печемося: "А що, як я...?"
Ти ж відчуваєш, як болить, як радієш — є улюблена сім'я?
Ти це знаєш по відчуттю дотичному,
по зору і небу нічному.
А якщо наші сни — це вихід душі і
прогулянка по закутках кошмару?
Не варто так хвилюватися за все підряд:
за долю, брудні, але важливі гроші, за сміливий наряд.
Це втілення життя нам дано,
щоб прожити щасливо і наповнено.
А я б хотіла, аби ви були впевнені
в своєму світі — охоплено!
                                                     Музика
Коли сумно — вмикаю слова під біт.
Гіркі сльози потечуть в ритм.
Коли радісно — вмикаю  музику під опис почуттів.
Серце танцює в такт, і тіло жертвує силами —всім.
Музика — це як сенс життя.
Вона або злікує, або зведе до нуля.
Вона віками живе, і ніщо її у нас не забере.
Під неї цілуються, закриваючись
в почуття магічні.
Під неї розважаються,
щоб розслабитися після важкості.
Музика — те, що буде вічно,
навіть коли все згине.
                                                  Сумні питання 
Навіть у досвідченого письменника бувають моменти,
коли власні твори не радують.
Коли сумніви у серце закрадаються.
"А раптом людям не сподобається?
А раптом десь негарно?
А раптом вони взагалі нікому не потрібні?"
В такі моменти іноді варто взяти перерву,
щоби повністю попелом не згоріти.
Сумніви породжуються у кожного — це частина праці.
Але початківець не повинен
хвилюватися над питанням: "А що...?
Якщо ти цим займаєшся — примхлива доля обрала тебе не випадково.
                                                     Зліплене
Чекай, чекай — до тебе прийде твоє.
Буде воно, яке-не-яке, але твоє.
Ти його ні викинеш, ні втечеш.
Поспостерігай за своїми минулими виборами — чуже не втримаєш.
Своє ти відчуєш повним своїм нутром і наосліп.
Просто рушай далі — і воно прибуде зліплене.