Розділ 57

                                                                 Близькі
В сумні години поряд є близька людина.
Відчуваєш ти її нутром і серцем,
ніби рана від відчаю заживає.
З тобою вони і в радості, і в горі,
якими б там не були високі гори.
Так щасливо на душі,
коли в тебе є вони - близькі.
Для інших - це мрія,
а для тебе - повсякдення.
Аж літати хочу:
завдяки ним я не самотня.
                                                          Недосяжне
От раніше, до моменту, коли справа зроблена,
вона видавалася недосяжною.
І тільки щойно я зрозуміла просту істину, що жива:
поки не зробиш - вона здаватиметься такою.
Колись дійдуть руки, розберешся у фундаменті - тоді клацне в голові:
"Це не так страшно й важко, як видавалося мені".
Звичайно, так, адже ми боїмося помилок і невдач,
які, попри все, зроблять краще.
                                                         Дорогенька
Дорогенька моя, ти ж це знала наперед.
Знала, що так твоя кожна любов
паршиво закінчується.
Знала, що твоє серце часто болітиме,
часто ти без радісного настрою співатимеш.
Навіщо піддалася? Ти думала щось зміниш?
Ні, дорогенька, твоя доля вирішена.
І тепер, мабуть, ти будеш одна,
хоча, повезе — і будеш кохана.
Дорогенька, я хочу, щоб ти знала:
твої почуття ніхто не має права ображати.
                                                        Загнана
Відчуваю, що живу, коли думки
на аркуш переношу.
Мабуть, це почасти мене рятує —
іноді, й душа не витримує.
В страшному сні маряться
мені частини моїх сил.
Так втомилася, ніщо не приносить
задоволення — все роблю на автоматі.
Я, мов той птах, загнаний
у золоту клітку — така приємна решітка.
Часом, те, що на початку, може й не врятувати,
тоді доводиться на крайні міри йти - співати.
                                                       Близькість
Кохана моя, ти створена для більших привілеїв.
Перед тобою в інших дивний страх,
мов вони серед левів.
Ти, як тепле сонце після сніжної,
холодної зими.
Чекай..., а цю прикрасу краще зніми....
Ти, мов вічне сяйво, йдучи на яке,
всі сподіваються на порятунок.
Твоя душа така чиста і наївна,
мов немовля, та часом за цим ховається вибуховий
і неочікуваний пакунок.
Не знаю, чого чекати —
ти прекрасніша, ніж нові плакати.
                                                     Підсвідомість
Як воно в результаті виходить,
не дуже гарно, правда?
Так, я багато чого тепер знаю про тебе,
навіть темне.
Хоч мені і говорили, що добрий,
даси почуттям раду.
Я в це повірила і сподівалася
на взаємне.
Ох, то чому ж я зараз у думках
своїх потопаю?
Так, розумію, що це виключно
моя вина  — тепер заховаюся з відчаю.
Дуже сподівалася, що це брехня,
та моя підсвідомість відчувала, що має рацію.
Не хочу тебе ні бачити, ні вітатися.
Вибач, що попросила іншого
в страшному тобі зізнатися.