Розділ 52

                                        Яворина
Стоїть зажурена яворина.
Що з тобою дитино?
Люди ходять, не звертають ні краплі уваги.
“А як же я? Як же ж мої переваги?”
Думала вона, чи знайде ту любов про яку говорять.
Хтось підійшов ззаду, так тихо, що аж гілки тепер горять.
“Ти те, що я шукав?, — сказав приємний голос.
І будуть вони тепер співати хором.
                                   Уламки
Уламки мого серця навряд чи хтось склеїть.
Немає там живого місця, навіть фея не клеїть.
Але ти викликаєш якісь емоції всередині — напевне, добрі.
Тяжко віриться, що це взаємно.
Знаєш, я буду рада, якщо ти скажеш — ми будем разом.
                                   Рани
Ніби й бажаю гарних почуттів, та боюся.
Боюся знову віддати серце в руки — обпечуся.
Я так звикла до болю, до горя, а зараз щось неясне мені.
Наче це все мило, по-новому, а мені якось некомфортно.
Не хочу і тобі чутливе сердечко розбивати, і собі.
Я боюся нових помилок, бо все життя топилася в горі.
                                    Плуг
Нове почуття огортає мене чи то теплом чи то холодом.
Хочу взаємне кохання, та в нього не вірю.
Може ти якось зміниш це і ми будемо дихати одне одним кожну хвилину.
А може взаємності й немає?
Мені просто не щастить тут.
Хочу нового, але не хочу тягнути минулого болю плуг.
Що ж мені робити? Хто скаже?
Чи все таки змиритися і хай буде, як доля вередлива скаже?