Розділ 50

                                                     Факт
Ой! Нарешті я зрозуміла!
Треба було прийняти той факт, що він мені симпатизує, як музика.
Тепер я стала впевненіша і життя полюбила.
Він як той сон, який беруть мурахи на моїй шкірі.
А я все одно граю на чарівній і легкій лірі.
                                          Полюс
А я..., а що я?
Думаю про нього, як почати розбирати його слова.
Хочу зрозуміти чи це хімія чи просто розривчаста лінія.
Дивлюсь на нього, чую його голос і подруги говорять:"а очі то як сяють!".
Ми наче різний полюс, та мої захисти в мить тануть.
                                         План
Ніяк не збагну я першої частини плану.
До течії лину чи в своїх особливих муках згину?
Закохатись у не свого чи закритись від всього болючого.
Наклюкатися в хлам чи піти помолитись в храм.
З чогось треба почати — не гоже без змін пробачати.
                                        Прірва
Крок, і я впаду.
Крок, і я збагну.
Збагну те, що хотілося б забути.
Забути, закопати і знову закохати.
Закохати у світ, у красу.
Яка я потім буду?
Впаду і з собою заговорю?
Чи може все щасливе забуду?
                                     Один
Справді краще буду один.
Не хочу я більше вигадувати сумнівних причин.
У моїй історії є висновок, основа і зачин.
Якщо знову повірю, то чи не вб'юся з ним?
Та, може, на чорта й треба!
Є тільки моя весела душа й край неба!
                            Наш час
У наш час важко збагнути, що колись вчились без технологій.
Важко збагнути, що сталося багато патологій.
Та кого це цікавить?
Глянеш на декількох з натовпу — у кожного своя рана кровить.
Війна, бідність, внутрішня боротьба.
Все це і не тільки — не знає вороття.
Не хочу думати, що керуватимуть роботи.
Не хочу думати, що всі будуть боти.
Як це все тяжко!
                               Плагіат
Виглянув з вікна і всюди — однаково.
Хтось почув як інший щось планував і собі приписав.
Плагіат — штука з міста Чортового.
Чоловік у брюках і голубому піджаку чужу музику під себе взяв.
Жінка, що сиділа на лавці, вирішила зробити собі темний колір волосся.
А, може, це не плагіат, а спроба знайти себе і сплести власне колосся...
                        Не зрозуміло що
Страх, як тебе хочу бачити і не хочу водночас!
Хвилювання перед зустріччю кожен пропускаючий час.
Побачу, і всередині все, як хижак завмре.
Там відбувається не зрозуміло що: чи метелики крилами махають чи вібрація пройде.
Ніби й хочу щось та боюся — відкриюся і вкотре вколюся.