Розділ 48

                                                          Гріх
Раз — і я цілую тебе в губи.
Два — і ти моєю дружиною можеш бути.
Три— і я не дам тобі про це ульотне кохання забути.
Чотири — і ми опиняємося в ліжку.
П'ять — як же ж я не можу тебе не хотіти.
Ти мій гріх, що окутав теплим дивом.
Для тебе весь цей світ тобі під ноги кину, аби ти, моя рідненька, була щаслива.
                                             Пульс 

Вдихаю тебе я - і все завмирає.
Пришвидшується мій пульс, коли з-за кутка визираю.
Люблю тебе? Та ні, не знаю.
Може це й зовсім не любов, та неясне, страшне почуття мене накриває.
Вирішуй скоріше: чи потрібна я тобі чи в тебе вже інша.
                                                      Крик 
З твого "я", я чую крик, що вбиває якусь частку.
Ні, це не щастя, це називається - пастка.
Кричи, лайся, можна все що тіло просить.
Ховаючи в собі цю ненависну біль, ти не зможеш душі своїй простить.
Метай усе, бий, але ніколи на місці просто так не стій.
                                                     Хаос
Наче знаю, що не можна мені, та все одно припускаю помилку.
Знаю, тут я — не я, але в серце пихають отруйну голку.
Це почуття не для мене, бо невзаємність чекає на кожному кутку.
Не хочу щоб боліло, та й відмовитись, закрити не виходить.
Хто знає як заспокоїти серце, що на кожен раз приречене помирать?
Не вірю, що щось вийде, шансів нуль.
Дістаю холодного помічника і випускаю в голову декілька куль.
                                                          Тихо любити
Думка в голові крутиться одна: як тихо любити?
Адже я відкрита.
В моєму випадку це буде важко.
Темне світло веде мене, як ватажок.
Коли ти прийдеш в ту компанію, я буду просто дивитись на тебе.
Очі мої сяятимуть, та я сховаю їх, аби ти не бачив.
Цікаво, чи глянеш ти на мене чи підеш навіть не попрощавшись.
                                                  Сторони 
З лівого боку з неясною швидкістю летить темрява, а з правого — світло.
Ось я стою між ними.
Мене змушують зробити вибір: бути злими чи пропагувати приємне тло.
Замкнути на ключ невловиме серце назавжди чи повністю відкрити і страждати.
Мати холодний, але свіжий розум чи жити як душа забажає.
На жаль, відповіді я не знаю і не бачу.
Впавши на сині, збиті коліна — я плачу.