Розділ 41

                                                             Парк
     Коли проходжу закинутий парк, то згадую нас.
     Нас, які були закоханими дітьми і не звертали увагу на час.
     Нас, які планували спільне, щасливе майбутнє.
     Нас, які старанно старалися відпустити минуле.
     Та нажаль, ти покинув мене невчасно.
     Відлетів, мов птах, що виконав свою місію.
     Я тобі подякувала за все завчасно.
     Дякую тобі, що навчив мене чистого співу.
                                               Полум'я серця
      Було б добре, якщо люди поважали одне одного, підтримували.
      Щоб чоловіки жінок нідочого не примушували.
      Хочу змінити все і всіх, бо чогось дуже страшний цей світ.
      Борюся з тим, щоб не стати на бік зла, не гнатися за чиїмсь сенсом буття.
      А в чому ж мій сенс? Треба віднайти.
      Шукатиму всюди: в природі, в музиці, коханні, добрій справі.
      Треба знайти і щасливим стати.
                                         Крізь сльози 
      "Скажи, чого на мою долю стільки труднощів, що я не в силах?"
       Вона дивиться на місяць і той кружляє в хмарах.
      " Не сумуй ти так, - промовив стиха, - все ти подолаєш і щастя знайдеш,
        будеш жити життям яким хочеш".
      "Але як?" - знесилено мовила.
      "Просто треба прийняти ситуацію, зрозуміти, що ти живеш і тоді мине злива".
       Стемніло, треба додому, та дівчина не змогла навіть ворухнутися.
      "Треба, треба..." - і пішли сльози.
       "Просто дивись"- цей голос прозвучав як влітку грози.
        На наступний день стало добре.
        Вона стала холодною.
                                                 Адреналін 
    Колихається серце моє лиш коли бачу тебе.
    Чомусь любити це так небезпечно. 
    Чомусь життя без тебе зовсім мені не треба.
    Кажуть, це адреналін. Як добре, що допомагає гарно себе відчувати дофамін.
    Але я все одно буду кохати, бо мою любов до екстриму не здолати.
                                               Шкіра 
     Твої болючі дотики я відчуваю шкірою.
     Колись ти назвав мене Кірою.
     За що раніш тебе покохала я й сама не знаю.
     Та зараз будь чиєї любові остерігаюсь.
     За парами, які ходять навкруги, мовчки спостерігаю.
     Коли біль утихне, напевно, і я покохаю.
                                              Осознание 
     Ну вот, боль прошла, затихли раны.
     Сейчас могу нормально искать пару.
     Когда то любила, сейчас разлюбила.
     Кто то сильно удивится: "ты ж долго не могла сама оживиться!"
     Да, было, было и прошло.
     Вот только сегодня это осознание пришло.