Розділ 40

                                               Гарний світ
     Радію, всією душею до тебе лину!
     З тобою мій світ приймає незвичні форми.
     Ти звертаєш заради мене гори.
     Ти загоюєш мої розірвані рани.
     Ти показуєш мені, що любов потребує почекати.
     Коли ти прийшов до мене в життя, я й не думала, що зможу вже кохати.
     Ти і є той, хто мені, гарний світ зміг показати.
                                                Повстанемо браття!
      Повстанемо браття за тих, хто загинув!
      Відвоюємо землю свою!
      Не забудемо хто цей світ покинув!
      Будемо вмиватися правдою, не кров'ю!
      Врятуємо наших і відбудуємо чесну землю!
      Створимо мир у своїй країні в якій живемо!
      Звернемо нашу владу дурну, і поставимо тих, хто цей світ врятує!
      Все відвоюємо, все заберем!
      Нехай тільки зозуля нам завжди кує!
                                     Мить гармонії 
    Красивий краєвид з вікна споглядаємо разом,
    Дерева мовчать під небесним указом.
    Хмари пливуть, наче мрії далекі,
    В очах твоїх — спокій, у серці — лелеки.
    Сонце сідає, фарбує усе у вогні,
    Мить ця безцінна — залишиться вічно мені.
    Дихаю вільно, забувши про час і турботи,
    Краєвид цей — ніби відповідь на всі турботи.
                                                     Танок дощових крапель 
      На небі починає здійматися гроза.
      Трава встає до сонця, на ній роса.
      На зеленій галявині стоїть дівчина, в руках якої, смаколиків торбина.
      Вона вдивляється на небеса і слухає як дощ співає свою таємну пісню сам.
      Краплини падають, танцюють, поруч світлі річечки пливуть.
      А земля, мов жива, приймає в себе краплини цього дива.
      У милої дівчини душа спокійно стала жити.
      Забрав дощ усі гіркі сльози і болі що були, та й відніс їх у темні печери.
                                            Любов на Ефларі
     Через батька дізналася про свої здібності та почала жити серед знаті.
     Нові друзі стали сім'єю, та любов яка настигла невід'ємно.
     Через дядька друга опинилася у небезпеці, та любов відкрила наглухо забиті двері.
     Феш- сміливий, розумний, цілеспрямований, гордий.
     Василина - добра, кмітлива, запальна, та їхня впертість у всьому їх звела.
     Попри ворожнечу між сім'ями, попри смертельні події - вони назавжди
     себе пов'язали і мудрим та могучим Часом стали.
                                                       Тиша
    Ось настала тиша, яка, здається не говорить.
    Та я чую як вона допомоги просить.
    Чую біль, яку словами не вимовиш.
    Чую сум, який вбиває щосили.
    Хтось тишу не розуміє та не чує, а хтось в цій тиші відповіді знаходить і з нею ночує.
    Вона, як людина мовить: "Не всі падають та не встають,
    та ти повинен перенести в інше русло свою лють.
    Ти сам справляєшся з труднощами, прошу, не покладай віру у майбутнє ".