Розділ 39

                                                      Таксі
     Викличу таксі і поїду до бару свої проблеми заливати.
     Заллю ту любов, що мене вбила.
     Заллю те, що весь час забувала.
     Заллю світові проблеми, від яких не знаю де сховатися.
     Викличу таксі і поїду по нічному місту п'яною кататися.
                                                Труп
     На холодній підлозі гостре лезо в крові.
     Біля нього труп дівчини, яка не змогла далі жити.
     Всі руки в червоній рідині.
     Ти глянеш на неї і скажеш:"Ні..."
     Навколо швидка і поліція: скажи, чому саме в неї ти цілився?
     Швидка забирає мертве тіло, невже її серденько цього хотіло?
                                                Будь тою
      Будь тою, заради якої звернуть цілі гори.
      Будь тою, хто тобі залікує всі болі.
      Будь тою, хто порадить не заливати сум алкоголем.
      Будь тою, чиє серце вкрите холодом.
      Будь тою, хто захистить тебе у бою.
      Будь тою, кого ти хочеш бачити перед собою.
                                                 "Іскра згасла"
        Деякі люди сходяться і розходяться, кажучи, що "не зійшлися характерами".
        Але ж тоді чому вони вважають, що любов існує?
        Чому після кожного дотику у них по шкірі мурахи?
        Чому кожен про "справжню любов" чує?
        Якщо розійшлися, значить не кохали.
        Вони кажуть: "іскра згасла".
        Та хто ж насправді знає це не вивчене диво?
        Воно може як зцілити, так і вбити.
                                                Гинуть
     У світі так багато пов'язано з людьми без яких ти не можеш життя свого уявити.
     То чому ж комусь одному захотілося всіх вбити?
      Гинуть мирні жителі, ні в чому невинні діти.
      Гинуть тварини, руйнуються рідні домівки.
      Просто скажіть, навіщо?
      Навіщо воювати - щоб те, що йому не треба, забрати?
      Гине світ, гине природа.
      Чому ця скотина ще досі не здохла?
                                             Незаймана земля
      Живеш, радієш собі, і тут несподівано закохуєшся.
      Не бачиш життя без нього, хочеш подовше з ним побути.
      Не віриш пліткам, бо правду покаже час.
       Дивишся в його очі і думаєш: може, він доля моя?
       а спадають рожеві окуляри і гіркі сльози вбирає незаймана земля.
      "Чому він так зі мною вчинив? Ніхто ж, як я, його сильно не любив.
       Чому я довірилася йому? Не буду довіряти і серцю свому!"
        Біль несправедливості вбирає темні кольори.
        Всі когось, рано чи пізно, відпускають і ти.