Розділ 23

                                                   Засніжені душі
      Засніжене місто, засніжені люди, засніжений ліс, засніжені душі.
      Завжди щось приховує потяг пригоди, захоплюють у свої сіті підступнії думи.
      Любов може погубити, ненависть чомусь зблизить.
      Досить себе бити, ніщо вже стояти не змусить.
      Знайомі люди стають незнайомими, чужі стають вічними думами.
      Номера не стираються, хоч безабонентними залишаються.
                                                      Вино
    Запашне, пристрасне вино, будить залягші почуття давно.
    Один ковток і до пристрасті вже куплений квиток.
    Когось вилікує, комусь незвідане відкоркує.
    Чим обережніше ставишся, тим краще за минулим побиваєшся.
                                                   Слова
     Знайомі слова будуть до болі доводить.
     Чомусь дивні картини постають перед ними.
     Заколе в серці, і ти зрозумієш чому сльози в озерці.
     Відчуєш далеке відлуння в день повнолуння.
     Картини оживуть і усе щасливе з собою заберуть.
                                                     А давай...
    А давай разом втечем від всіх, щоб був тільки наш світ.
    А давай збудуєм щасливе майбутнє яке в прірву незворотнє.
    А давай згадаєм ми минуле, яке воно було колюче.
    А давай будемо до нестями кохати і ніколи нічого не пропускати.
    Від кохання ми помрем і її історію з собою заберем.