Між серцем і розумом
Через деякий час ми зустрілись і тепер я думаю - чи справді тебе люблю.
Закриваю очі на все не хороше.
Намагаюся не думати про минуле, та блискавка десь поруч летить.
Наче все вирішили, помирились, та чогось все одно не вистачає.
Мозок спуску не дає, а серце вибачає.
Вирішую все віддати Богу, бо сама вже не можу.
Скажи, як воно - любити?
Скажи, як воно - любити?
Може, це ідеалізація партнера, поки теплу каву будеш пити?
Може, метелики в животі при зустрічі?
Може, це як стояти босоніж на камінні сонячному?
Може, відчувати кожну емоцію, що відображається в душі?
Може, це час коли на допомогу треба спішити?
Та я цього, на жаль, не знаю, бо ти вдарив по болючому.
Ти знайшов те місце, в яке кинув гострого заточеного ножа, і не пояснив чому.
Від тої нещасної дати я досі не можу справді покохати.
Відредаговано: 11.12.2025