Сонце встає з видноколу
І росою пахне трава
І неначе я потрапляю
У природню казку ранкову
Що потроху заповнює кругогляд
І ось перша хмарина прокидає
І вкрива периною виднокіл
Та метелик вдалі розкває
Крильця свої малі
І потихеньку поволі, підліта до мене
І сів на носик мій в ластовинні.
Відредаговано: 14.07.2024