~За мотивами комп'ютерної гри «Skyrim»~
Навчи мене чаклунства, будь ласочка, архімаг.
Мій шлях був довгий, я вічність у бою.
У всіх підземні склепи та джерела на вустах,
Дракони повернулися — боронять землю свою...
Я побувала на болотах і на верхівках гір,
Спускалася під землю й поринала на дно морів.
Збирала різні плітки, сум, захоплення, гнів,
Карала нежить, вінчала жебраків та королів.
Зустрічала благородних вампірів та злих святих,
Храми нових богів і зруйновані міста,
Привидів, які живіші за живих,
І кілотонни ідеального марного льоду щоліта.
А ще я вселяла надію, спокій та страх,
Приручала добро, щоб не звалився буття орієнтир.
Бачила Древо Життя, диво в його гілках,
Як у паростку дозрівав істини еліксир.
Затим древніми храмами носила мене доля,
Шукала слова в криках драконів — ніхто не просив.
Більше знайшла запитань, адже в темряві народжується темрява,
Від ран і зрад щоразу опадала з сил.
Я завжди захищала слабких із вірою в любов.
Сильні були друзями — усі скажуть, кого не спитай.
Варила юшку, пекла хліб і проливала кров —
Щоб не робила, все було задля інших, це знай!
А зараз дивлюся нагору — мовчать небеса.
В серці лунають кроки тих, замість кого живу.
...Навчи мене чаклунства, будь ласочка, архімаг.
Ти ж знаєш, я — одна з драконів, що загинули у тому славному бою.
~квітень•2021~
Відредаговано: 09.10.2024