~За мотивом «Дивовижний чарівник Країни Оз» Лімана-Френка Баума та «Чарівник Смарагдового міста» Волкова О. М.~
Еллі, ти за велінням чарівної палички, бачить бог,
Все ще чуєш салюти, яких нема.
Той, хто не в рівновазі, завше під впливом тривог.
...Навіщо кріт шукає світло, якщо йому потрібна темрява?
У вугільному серці, що прикрашене бахромою,
Жарко тліє, проте не чути живий біт.
У солом'яних мозках із голками — світ в'язницею чи пітьмою.
Часом навіть у сильному тілі хоробрість спить.
Блиск кришталевих туфельок не наповнить сенсом, на жаль.
Зла чаклунка давно вже чисту воду п'є.
Шлях Жовтої Цегли — жереб тернистий... Нехай?)
З мавп, що літають, обов'язково хтось впаде...
Песик виросте, кусатиме, «за їжу здасть»...
А маленькі чоловічки часом прагнутимуть окулярів — приховане зло!
Скло різне, проте, ніколи смарагдом не стати... Бажана масть?:)
...Аж визнали всі разом: Зелене було Місто Гріхів... Всім допекло!
Еллі, тобі час вирости, віднайди шлях, припинити чекати!
Гудвін — брехун, натовпу кумир, один з багатьох...
На повітряній кулі хотів викриття уникнути, бо звик грати...
...А вийшла казка, яку роками зачитують до «дірок».
~11.08.2021~
Відредаговано: 09.10.2024