~За мотивом серії книг про відьмака Геральда А. Сапковського~
...Вигаданий монолог Йеннефер до Цірілли...
Дівчинко, викинь мотлох... і давай за поріг.
У цьому світі не буде комфорту — створили не для тої моралі.
Ти сама все вмієш і зможеш! Ти сама у собі бог! Перехрестя доріг
Не тобі йти з натовпом... Твої широкі «магістралі».
Не захоплюйся розумами. Не всім розуміти світ дано.
Не створи собі храм. Не стань копією змісту.
Якщо будеш кришталевою вазою — розіб'єшся склом,
І поріжешся долею... жорстко, швидко, болісно, стисло.
Не кричи на чужих площах, що тягар — ярмо.
Всім навколо все одно... У всіх своя далечінь... Усі страждали.
Нам дається посильна ноша... Так, нести тяжко. Всі кудись течемо,
Але на гладких шляхах, думаєш, тими б стали?
Світло — воно всюди, завжди: у тобі... навкруги...
Я передам естафету... Впораєшся! — пам'ятай, я це знаю.
Не закликай ні Місяць, ні морок. Будь! Не живи уві сні.
Ти сама в себе завжди є! Як хтось казав: «...і поза цим світом тебе впізнаю».
Твої думки та почуття — запорука неземного вогню.
Не розгуби себе, не розміняй на слизькому льоді шляху кривого.
Знай, я десь поруч. Вірю в тебе! Твоєму кожному дню
Я бажаю щастя. Справжнього, людського, простого.
~липень•2020 ~
Відредаговано: 09.10.2024