~За мотивами «Книга джунглів» Редьярда Кіплінга та казки «Червона Шарочка» Шарля Перро~
~•••~•••~•••~~
«Хтось новий щодня стукає в мій чат
Розповісти, що старіє ватажок мій Акела.
Тільки я з родини нелюдимих вовченят.
Я не кину його! Я душею прикипіла».
~З мережі~
~•••~•••~•••~~
Все минає... Стирається у вічності слід.
Хтось мимо, хтось «марновогко».
Я з сім'ї нелюдимих. Сама по собі.
Не вовченя, але віддана Вовку.
Мій «Акела» — ватажок. Альфа. Воїн. Мудрець.
Абсолют у вільній єдності. Сильний.
Гармонійний у лісі. Вічний борець.
Універсальний. Злегка імпульсивний:)
Не втрачаю себе у вирі лісів.
Полювання? Рутинна справа для «сірих».
Так, шляхи мої не прямі, поклик вітрів —
Розуміє та знає «Акела».
Я поза снів, недовіри, сварок, образ...
Промахнусь... Він прикриє — відверто.
Дивимось в один бік... Шакал волає до нас?
...Не вовченя, але я теж уперта:)
Мій «Акела» гідний у почутті, в собі.
Я прикрию... Він усмішкою «Дякую, незнайомко!»
...Так, із сім'ї нелюдимих. Сама по собі.
Не вовченя, але віддана Вовку.
~02•12•2018~
Відредаговано: 09.10.2024