Захід сонця тихо згасав над водою,
А вечір ховався за обрієм десь.
Я мовчки сиділа, лишившись з собою,
І слухала тишу, що дихала весь час...
Занурюючись у свої думки.
Кожна думка була ніби чистий лист,
Який потрібно заповнити чимось...
Або гарним, або поганим.
Думки минали так швидко,
Як і захід сонця над водою.
Та деякі з них залишались зі мною,
Ховались десь глибоко в серці моїм.
Одні залишалися тихою мрією,
А інші ставали минулим моїм.
Я думала: «Що буде завтра?
Чи стане цей вечір початком новим?»
Та відповідь губилася десь у тиші,
Поміж небом, водою і вітром нічним.
І поки останнє проміння згасало,
Я зрозуміла просту одну річ:
Життя — це сторінка, яку ми писали,
Не знаючи, що буде на ній.
Відредаговано: 14.09.2026