Я йду крізь ранок тихий і прозорий,
Але туманом стелиться холодний мій шлях,
Мовчить душа, загублена в тіні.
Колись жила на світлих берегах,
Була мрійлива і моторна,
Та тепер стою одна - безкрила нині.
Вітри співають про далекі далі,
Але небо не кличе, не веде зоря,
Згасають мрії в темряві поволі.
І тисне тиша,важка і німа,
Як спогад про забуту давню волю.
Я вчуся жити падаючи знов,
Де замість крил - лиш біль і холод слів.
Але серце слухає та не відступа,
Навіть без крил є шлях у небокраї,
Бо віра світлом кроки засіва.
Я виросту з надії, мов з зернини,
І день прийде - полину не сама.
Відредаговано: 14.09.2026