Світло лампи ковзало по сторінках, немов відмірювало час між рядками. Тиша в кімнаті була настільки глибокою, що чути було лише шелест сторінки й власний подих. Здавалося, ніби світ за межами книги зник, розчинився, і лишився тільки цей острівець тепла й слова.
Я читала й водночас ловила себе на тому, що більше дивлюся на світло, ніж на текст. У ньому було щось магічне: воно освітлювало. Не лише сторінки, а й думки, які ховалися глибше, ніж будь-яка історія. І там, між тишею та полум’ям лампи, я відчувала себе частиною чогось значно більшого, ніж просто вечір із книгою.
Відредаговано: 14.09.2026