Як же буває тяжко нам в житті,
Від боротьби яку ведем щоденно.
Так часто ми буваєм мовчазні,
Хоч говорити справді хочемо страшенно.
Нам біль й тривоги сильно давлять плечі,
Постійний стрес вкриває відпочинок.
Ось ми вже за крок від порожнечі,
Нас із пітною чекає поєдинок.
Як видихнути хочеться нарешті,
Спокійно сісти й думати про вічне.
Нехай відпустка розпочнеться в смерті
І ми забудем про все трагічне.
Відредаговано: 03.08.2026