Думки, думки, тяжкі думки,
Вони тривожать серце й душу.
Вони немов гірські струмки,
Якими босоніж йти мушу.
Як та лавина серед гір,
Бува раптово так нахлинуть
Чи ніби так, як дикий звір,
Зненацька в темноті настигають.
Та й світлих є думок багато,
Заради них і варто жити.
Хороші — це як справжнє свято,
Погані — краще відпустити.
Відредаговано: 03.08.2026