З села усі тікали жити в місто,
Бо там для них роботи не було.
Та коли їм хотілося відпочити,
Чомусь назад верталися в село.
Там тихо та спокійно, немов в церкві,
Не чути гамірливий міста шум.
Там легко на душі та легко в серці,
Там покидає всіх тривога й гіркий сум.
Щодня там соловей в гаю співає,
Свої казкові, ангельські пісні.
Там навіть час, здається завмирає,
Скидаєш там всі лати захисні.
Дорогами життя підем бродити,
Куди б воно усіх не завело.
Коли душево захочеш відпочити,
То знову ти повернешся в село.
Відредаговано: 03.08.2026