Збірка віршів

***

Сиділи якось Бог із Сатаною,
Величний діалог вони вели.
Чому людей багато марять тьмою?
Невже настільки справді злі вони?

Промовив Бог: «У них багато добрих,
Це ти їх робиш злими напопити.
А потім в залах у твоїх просторах,
Лунає крижанний, холодний сміх».

«Що за дурниці зараз ти говориш?
Нічого я із ними не роблю.
Це ж ти творець. Ти їхню долю твориш,
Так що нікого з них я не гублю».

«А що ж тоді? Невже такими стали?
Чому від мене відмовляються вони?
Чому вони всі низько так упали?» —
Спокійно Бог питав у Сатани.

«В цім нашої вини, на жаль, немає.
Тоді були б ми здатні щось змінить.
Та все ж твій суд на них усіх чекає,
І більшість з них в котлах моїх згорить».

Подобається

#809 в Різне
#96 в Поезія

Відредаговано: 03.08.2026