Колись салюту ми раділи,
Гримить як грім не хвилювало.
Та ті часи вже пролетіли,
І все по іншом зазвучало.
Звук грому, як потужний вибух,
Салют для нас це трасера.
На місто падають ракети,
Від них повсюди кратера.
Коли «спокійно» — неспокійно.
Це як затишшя перед штормом.
Тривога й страх тепер постійно,
Ночують у усіх під домом.
Нажаль цього вже не забути,
І з пам’яті також не стерти.
Спокійний час не повернути,
Щасливі, лиш в думках, моменти.
Відредаговано: 03.08.2026