Втомившись від буденності міської,
Від шуму шин та гулу двигунів,
Відчути хочу атмосфери лісової,
Чи свіжий подих народжених степів.
Вдихнути б зараз запах тієї річки,
Що протікала недалеко за селом.
З’їсти червоної чи чорної порічки,
Яка росла в сусіда за двором.
Відчути б на щоках тепло від сонця,
Яке світило двадцять літ тому.
А вітер ніжно цілував моє волосся,
І пестив м’яко шкіру молоду.
На жаль вже сонце більше так не світить,
І вітер також по іншому обіймає.
Та кожен з нас вже точно зміг помітити,
Життя та час як швидко все міняє.
Відредаговано: 17.07.2026