потопаючи у прірві —
не самій казати, що болить,
що все нестерпно, незрозуміло,
чи буде щось в наступну мить.
чи зможу знов відчути силу?
чи зможу віднайти свій сенс?
ні, досить, треба все лишити,
розчинитись у пітьмі
і зникнути у власній тиші.
бо я тону, вспливаю, знов тону,
не бачу сенсу в даличі,
не бачу змоги, як завжди,
не маю сил на саму себе.
і я мовчу. я просто є.
Відредаговано: 10.06.2026