Із снів, зірок і мрій
Народжені бажання.
У темряві, ночі ясній
Рятують від страждання.
Минали дні, пробігли роки
І між людей, між мудреців
Народжені були Осоки,
Що нам дійшли від пращурів.
І коли трохи підросли,
Розійшлись між людей
Ті, що нам послані були,
Щоб захистить від злих ідей.
Новими мудрецями
Їх називати стали.
Однак про себе -
Іншими вважали.
Вони не люди - злії сили,
Так нащо ж нам вони
Знанням світ освітили?
Навіщо мудрістю ділились?
Так і дійшли до нас чутки:
Чи то суцільне зло вони,
Чи точно навпаки -
Добрі мов ті небесні янголи.
Однак залякані й глухі,
Боялись сил і знань,
Які давались без стрраждань
І кляли їх від душі.
Підставляли, виганяли,
Цькували і жити заважали,
Бо безпечніше у світі
Те, що легко можна зрозуміти.
Крізь століття і віки,
Сказано було тоді:
"Хай потім же не буде нас,
Проте хай крізь віки,
Вам світять ці зірки,
І наставлятимуть у скрутний час."
Відредаговано: 24.06.2026