Узоомагазинчик, де пахне теплом,Увійшла тихенько дівчинка ясним днем.Оголошення глянула — й тихо підійшла:«Кошеня недорого», — писалось там.І серце забилось у передчутті.Назустріч господарка з усмішкою простоюВідкрила вітрину з пухнастою мрією.Кошенята, мов хмаринки, в ряд прилягли,Муркотіли, лапками до світла тяглись вони.Та серце дівчини мовчало в грудях,Ніби шептало: «Не ці… відшукай».Вона озирнулась — за дальній куточок,Де ховався чийогось життя вогник.Господарка зітхнула, ступила тудиЙ невдовзі вернулась, тримаючи малюка.Він тихо тремтів, пригорнувшись до грудей —Ніби боявся знов залишитись сам.«Його не беруть…» — прошептала вона.«Він кульгає… й без одного очка… так.Ніхто не захоче такого додому…»І в голосі чулося холодне, щось чуже.Дівчинка трохи подумала — й взяла на руки,Обережно до серця його притисла.І в ту ж мить він тихо замуркотів,Наче повірив у світ без страхів.Не важливі вади, не важливий спокій —Коли обирають любов’ю глибокою