Пожадливо хапала повітря,
Нудьга захопила твій погляд.
Життя засмерділо отрутою -
Ти вже залишилась безсилою.
Твій дім охоплений полум'ям,
Горить так весело трагедія.
Твоє море охоплене розпачем -
Повернись туди, де була ти народжена.
Більш немає стежинок улюблених,
Туман яром давно вже тут стелиться.
Я тону у думках, більш не вирину...
Мамо, будь лиш зі мною...
Тут нав'язливо люди змагаються
За увагу, що нічого не коштує.
Слава б'є усім дурно у голову.
Помирає душа, усвідомлює:
Цей кінець буде зовсім безрадісний.
І те тлінне тіло забуте вже,
Та людина, як попіл в повітрі тім...
Життя, смерть - круг заповнений.
Відредаговано: 26.04.2026