В труні похованій живцем, я думав лиш про тебе
Нехай згаяний час і образа на тебе мине
Розлука для нас зовсім не перешкода
Бо навіть у темряві бачу твої сліди,
Твій голос лунає крізь землю, мов сни.
І якщо доля знов кине нас у безодню,
Я все одно тебе знайду — сьогодні, завтра, потім.
Хоч серце згниє у холодній труні,
Любов не помре — вона дихає в мені.
І навіть коли світ забуде про нас,
Я встану з пітьми, щоб сказати ще раз.
Твоє життя було як на долоні,
Твої почуття як поштовхи дитини в утробі
Та ти сховалась від мене у тиші ночей,
Мов місяць за хмарами — ближче, та все ж нічиєй.
Я чув, як твоє серце билося крізь роки,
Та час розірвав нас, мов хвилі береги.
І навіть коли ти станеш чужою для всіх,
Я знатиму подих твій — він мій оберіг.
Бо твоє життя було, мов сповідь без слів,
А я лиш тінь, що тебе не відпустив.