Збірка віршів

Крила з попелу

Серце скам’яніло від болю,

Душа жадала спокою й волі.

Любов щомиті втрачала сенс,

А життя дарувало отруйний танець.

Серце приречене знов на страждання,

Душа розбивала надію без вагання.

Любов тепер не рожева — лиш сіра, як туман,

І життя не раз добивало у старі рани вантажем обман.

Та перемога над собою крила розправила враз,

І світ засяяв усіма барвами, мов акриловий канвас.

Я знайшов у собі силу рушати далі,

Хоч спогади часом лишаються надто печальні.

Подобається

#534 в Молодіжна проза
#110 в Підліткова проза
#590 в Різне
#48 в Поезія

Відредаговано: 27.02.2026