Збірка віршів
Сльози з мармуру
Я пішов туди, де ніколи не буде тебе,
Де виростають крила, і страх перед Богом зникає.
Я не боявся втратити когось —
Я боявся вечеряти з дияволом, дивлячись йому в очі.
Не хотів стати твоєю мішенню,
Не хотів пробити серце холодним колом.
Засинав у безсонні,
Щоб не потонути в твоїй чорній безодні.
Я впізнавав тебе по ароматі вишень,
Чув твій голос у гуркоті грому й у тиші.
Малював портрети на зранених стінах —
Чи це кохання, чи просто отрута,
Як сказали б естети.
Якби життя було музикою —
Останні акорди лишилися б німими.
Я не готовий зібрати себе з уламків,
Бо це вже за межами людського.
Ну давай, торкнись мене востаннє.
Станцюй так, щоб туман ковтав світло,
Щоб руки тремтіли від жаги.
Стисни горло, поки в очах спалахнуть зорі —
Врятуй мене від самоти.
На тротуарі ми намалюємо траур —
Серце, тверде, як мармур,
Що б’ється тільки у темряві.
Із тисячі слів мені вистачало одного — “дияволиця”.
Ти читаєш одразу,
Не ховаючи нічого на полиці.
І ніхто, до біса, не потрібен —
Все сама, все наодинці.
Мої думки — у полоні.
Сили й дії тануть, як дим.
Ну давай же, стань заручницею моїх мрій і надій.
Ти всюди, але тільки у снах.
Якби не страх —
Я б пройшов цю дорогу до кінця.
#534 в Молодіжна проза
#110 в Підліткова проза
#590 в Різне
#48 в Поезія
Відредаговано: 27.02.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
