Збірка віршів

Перестав любити

Перестав любити ще тієї дощової осені.

Перестав думати про рідний аромат, коли в вікно постукали перші промені.

Плачуть хмари, та я ще тримався.

Сонце палюче впивалось у шкіру, та з болем у серці не зрівняється —

Тож я не обпікався.

Зів’яли мрії та надії, що колись цвіли весною.

Розвіяв вітер їх по безкрайнім дням.

Та я вже не шукаю тебе між зорями —

Навчився жити з пустотою і горем по ночам.

Перестав любити ще тоді, коли не випав навіть перший сніг.

Перестав думати про те, як просто могла збити мене з ніг.

Кажуть, солов’ї — найкращі співці, та насправді співцем був я,

коли брехав.

Я не моряк, але так кохав, що з головою потопав.

Перестав любити тоді, коли на голові з’явилися перші сиві волоски.

Перестав чекати, і в моєму розумі є світлі проблиски.

Та ж насправді нема кохання — і ніколи не було.

Я готовий кричати, як було боляче, та більше не торкає.

Кажуть: то не кохання, просто була омана.

Я ж горів до дна — наче полум’я рана.

Готовий кричати, як палило середину,

Та вже не болить — тільки спогадами заметено.

Подобається

#534 в Молодіжна проза
#110 в Підліткова проза
#590 в Різне
#48 в Поезія

Відредаговано: 27.02.2026