Ваші очі

Ваші очі — злочин без прощення,

В них немає глибин, лиш бездонна печаль.

Я в них бачу себе без прикрас і спасіння,

В них сяйво і темний, мов ніч, небокрай.

Вони, наче сапфір, що світиться в мороці,

Дорогий, недосяжний, єдиний в світах.

Я б храми розписав і писав би до зморщення,

Та жодне мистецтво не втілить цей птах.

Я міг би щодня присвячувати вірші,

Та ми — розбиті, й забули кохать.

Хай буде вдесяте, і хай уже гірше —

Нам справді немає чого вже втрачать.

Я б розкаявся, стер слова, що кололи,

Та я — безбожник, і серце в мені без причалу.

Ніхто не покладе подорожник на рану,

Що зсередини тихо мене під’їдало.

Будьте обережні — я здатен убити.

Часом ми ранимо, часом — як діти.

Від вас перехоплює подих, та й знов

Я боюся любити, бо тінь за спиною стоїть.

Я бажаю вас — і тікаю одразу.

Я один. І ви одна. Та й тепер

Чую серцебиття ваше в пізню годину,

І рука ваша сниться мені до тепер.

То, може, я й справді кохання торкнувся?

Чи це ілюзія, тінь і обман?

Та я наркоман від вашого погляду —

Доза, що вб’є мене день у день.

Вбийте мене — я від цього не втечу.

Встроміть ножа, хай спина — мішень.

Бо біль від любові сильніший за страту,

І я добровільно іду на цей бій.

Я прошу простити — я вас не гідний.

Не читав Оскара, не бачив Джульєтту,

Не слухав Моцарта, не танцював, наче лебідь…

Та побачив у вас досконалість без міри.

Дозволь мені перейти на «ти».

Ти застрягла в думках, мов сонет у поета.

У снах бачу тільки твої силуети,

І хай мене вб’ють за цю грішність —

Я все одно оберу цю вічність.