Збірка віршів

Незнайомці, що кохали

Він — перші промені сонця після дощу,

він — нічне, зіркове небо, що чіпляє за душу.

Він — ранок, що супроводжується співом пташок,

він — страх йти наперед, без можливості зробити крок.

Їхні почуття — те, що завжди буде за лаштунками,

їхня проблема — вирішувати все навпростець поцілунками.

Мемуари про них викликали б у людей занепокоєння,

та один для одного вони були захопленням.

Вона — циклон бурі і сплетіння всіх ураганів,

вона — розпечений вогонь і спотворення вулканів.

Вона — найскладніші математичні формули, що лишаються поза програмою,

вона — страх постійного апокаліпсису, що лишається раною.

Він — теплий вечір та пізній захід сонця,

вона — безкрайнє море та суцільна безодня.

І щось одне поєднувало протилежності —

здавалося, ніби жоден не боявся смертності.

Мелодія Бетховена, що грала крізь етюди,

чулася тепер обом повсюди.

Один для одного — прості незнайомці, що колись кохали.

З останньою нотою, своє кохання безповоротно поховали.

Подобається

#534 в Молодіжна проза
#110 в Підліткова проза
#590 в Різне
#48 в Поезія

Відредаговано: 27.02.2026