Збірка віршів

Порожнє відображення

Безлика людина стоїть у пітьмі –
Лише оболонка, спустошена болем.
Вона, наче відображення душі –
Без радості, щастя й без горя.

Чому в цій людині себе я вбачаю?
Можливо, немає ніякої людини?
Можливо, я час свій даремно втрачаю?
Пройшли місяці, дні чи години?..

Зв’язку з реальністю більше не маю,
Поміж світів свій світ я шукаю.
Кордони між ними без жалю ламаю,
Та в пошуках істини себе я втрачаю.

Ну, а поки все, що я маю –
Лиш силует безликої тіні.
Пильно його у полі зору тримаю
У віддзеркаленні вітрини.

Подобається

#1999 в Різне
#413 в Поезія

Відредаговано: 30.01.2025