В тихому тихому світі, де тиша співає,
Самотність людини літає, наче птах у небі.
Вона обіймає, мов хмара туманна,
Серце закриває, роздумами смутними.
Самотність наша — це море, без берегів, без краю,
Де хвилі думок ллються невпинно.
У глибині душі, де темно та глибоко,
Минуле відгукується, наче ехо.
Та в самотності також таємниці наші сплять,
І мрії розквітають у тиші безмежній.
Серце шукає світло, у темряві загублене,
І надія як зірка, показує нам шлях безмежний.
Самотність — це шлях, що кожен коли-небудь відчує,
Щоб знайти себе в глибині душі своєї.
То печаль у співі, то радість у самітності,
У кожному кутку, своє власне відлуння.
Та з самотністю йдуть рука об руку спокій,
І в сердешній глибині співає таємна пісня.
Тому в самотності знайди свою силу,
І Сонце надії освітить дорогу твою.