Червоний плащ прикрив меча
Та серце він давно не гріє
І губи червоніють тільки від вина
Та серце все одно не мріє
В нім не лишилося нічого
Лиш холод сталі й шрами від життя
Немає там і про кохання поняття
Немає навіть сенсу каяття
Лиш пролунає грім війни
Одразу руки вологі від крові
І не побачить своєї тут вини
В зруйнованій ним же долі
В бою пролитій крові
Яким би став солдат у мирі
Були б думки так само сірі
Були б слова хоч трохи щирі
В останній день, допоки не убити
Зібрались всі брати обговорити
Яким імям соратника нагородити
Який посіє смерть розруху і печаль
У яку б не відправився він даль
Не можна без покарань все простить
Не можна просто відпустить
Владнали війною охрестить
Приспів
Де він іде там б'ють у дзвони
Де він ночує - плачуть вдови
Де їсть - земля уся чорніє
І потім днями попіл тліє
Відредаговано: 16.06.2026