Збірка віршів

Без назви

Як палко ми колись любили

своїх батьків, і дім свій рідний -

для інших непомітний.

 

І все одно його згрудили

ніби сміття, тепер я бідний

тиняюсь як не рідний.

 

Ви скажете - у всіх біда,

та в мене гірша - бо це моя

гірка своя недоля.

 

Але в людей є добра вада -

завзятіше чужим допомагати

ніж собі наживати.

 

Одного разу хтось сказав:

“Дорогу в пекло будувати

добром допомагати.

 

А от чи можна так зробити:

допомогти комусь тим злом,

штовхати напролом?

 



#1738 в Різне
#408 в Поезія

У тексті є: вірші

Відредаговано: 21.03.2023

Додати до бібліотеки


Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше