Я чекатиму тебе в серпні,
Разом з галасом денних доріг,
Разом з полум‘ям літньої спеки,
І посиленим тремором ніг.
Разом з втомленим скреготом рейок,
Серед хвилі вокзальної юрби,
І історій, що брали початок,
Від вагання та вірної дружби.
Я стоятиму рівно о п‘ятій,
Рахуватиму силі хвилини,
Проклинаючи час той безжальний,
Що так тяжко й повільно він лине.
Як забракне повітря в легенях,
І прибуде спокуслива ясність,
Що у снах і бажаннях бувало,
Досягне і буденну реальність.
Я чекатиму там, на платформі,
Серед світу, що знов знайшов фарби,
Я чекатиму хоч цілу вічність,
Проти звичного суму і жальби.
Відредаговано: 20.08.2022