Колись я прийшла до тебе рясним дощем,
Бо благали про спокій буревії твоєї зими,
Вмила твої долоні, заколисала в серці щем,
Співала про радість початку, оживляла слізьми.
Ти зустрів мене поглядом, мовчазним і сумним,
Твоє небо кричало, що не віриш в людей.
Що десь у темряві, палає твій «власний Рим»,
А відлуння надії заховано на денці очей.
Я несла тобі весну, розквітлу в душі,
Щоб лід розтопити, розфарбувати сніги.
Щоб віру у світло знайшов у тиші,
І пригадав, які насправді твої кольори.
Новий яскравий світанок осяяв твій дім —
Ти відкрив мені серце, де сховані сонячні сни...
А колись я прийшла до тебе рясним дощем,
Бо благали про спокій буревії твоєї зими.
~Листопад-грудень•2024~
Відредаговано: 19.12.2024