Шляхи ведуть у далечінь, де небо зливається з морем,
І сонце розсипає промені золотом на блакиті води,
Де мрії пірнають у хвилі сяйвом прозорим,
Де у танці з мовою риб зірки ховають сліди.
Туди, де вітер шепоче зорі таємниці ночі,
І час зупиняється, щоб милуватись миттю на полотні —
Наче пензлі художника малюють мрії пророчі,
Залишаючи таємниці багатокрапки в кінці...
Туди, де душа знаходить спокій, в обіймах моря,
І серце співає пісню, що лине до зірок у пітьмі.
Де тиша промовляє священні слова, де воля,
А кожен шепіт хвилі — це відлуння історії.
Туди, де мрії не мають кордонів, і душа літає щоранку,
Де кожна зірка на небі — це вогник віри в життя,
І спогади оповиті, як вуаллю, ніжним серпанком,
А кожний світанок дарує надію нового дня.
~квітень•2024~
Відредаговано: 17.09.2024