Часом складно втриматись... не запалити зірку.
Хоч найсвятіший бій — із самим собою.
Він ставив не на цю й не на ту,
Та йшов завжди за новою метою.
Її планети як святі ті береги,
Манять поривами та жаром її сни.
Сховали та об'єднали їх луги —
Там вплетений у її локони вогонь весни.
Колись і цей травень пройде,
Піде, засне, забуде щирий сміх...
На краще все! Вона своє ще віднайде...
...Він в океані неба бачив зоряний сніг.
~2022~
Відредаговано: 13.09.2024