Привіт, мій янголе... Прощавай...
Що попереду — туманна, як усім, дорога?
Звичний ритм дощів, смуток та жаль?
Скажи, ти все ще віриш у рай та бога?
О, все минуле наперед пройде,
Спалахне восени, розвіється вітрами.
У звичній Книзі новий поворот — «іде вже, як іде»...
Хто вчився по складах — завчив словами.
Розставив ночі, землі та мости,
Десь рідне поле... За надією — петляння...
Весняною вірою скло порожнечі розгубив...
Зібрав... Надалі вік мовчанням?
Порожня висота, нестримна даль...
Що попереду — звична, як завжди, дорога?
Привіт, мій янголе... Прощавай!
Тобі — на Землю, мені ж — повз бога.
~квітень•2021~
Відредаговано: 04.09.2024