Серед вересу на тих пагорбах, де свобода й життя,
Вітер хмелем сміявся, лукавий і дикий...
Закипала та капала червоним, в душі нитка буття,
Студеною водою заглушалися кроки та крики,
Залишаючи карту скарбів у відблисках хвиль сонцеликих...
Сталлю купол небес, світ воскрес...
Крапкою в небі безтурботна, сіра чайка.
Сонцем неопалені скелі, блакитної пісні сенс...
Верес із травами в обіймах вітру - це надзвичайно...
Арабська сльозою дощу в серці випадково, сакрально...
Відблиск дня, і на тому балу точно бог...
Синім полум'ям верес, студений струмок, величні скелі...
Рваний захід сонця душі, наче мрії самотніх епох...
На тих пагорбах, серед вересу, вітер вільний, веселий...
Райській пустці снів вітер не вірить — то для душі пустелі...
~2•червня•2021~
Відредаговано: 04.09.2024