Перекинута чаша терезів... Метроном рубає час... Хвилини окремі
«До» та «після» розколотих мрій... Життя — боротьба.
Вир пам'яті всіх просвіщав — занурюючись в єдиній дилемі,
Вицвілим духом ідеш дорогами сну... Захотіла сама!
Вимірюєш мрії на візерунках шипів... В очах тіні...
Шукаєш ясні відблиски заборонених лячних картин.
Пісню радісних сенсів втрачаєш в собі... Не з тими.
...Птахи — вільний народ, живуть без жодних доктрин.
Позбавляючись від мотлоху, пташка, не викинь добрі обличчя.
Ну, хто я така, щоб вчити, світ зберегти?
Запитаннями в ніч себе приручаєш... Не спиться?:)
Місце, де світло — не безлюдне небо. Пізнай «Бути». Світи!
~2020~
Відредаговано: 19.08.2024