Вечір. І крапка. Час воскрешати маршрути.
Камінням у душу крихітний «маячняпад».
Місто. Жовтень дряпає щохвилини. Забути...
Майже спокійний у грудях крижаний агат.
Рядок за крапкою... «Бути» починалось сміливо.
Прочерком зміст, «сіль» неабияк обпекла.
Як ти тепер? Наполегливо до «змін»? Чи до «дива»?
...Зоряний хлопчик, дякую, що не врятував! Я так хотіла сама.
~2019~
Відредаговано: 14.05.2024